![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
І знову Лорка. Зі збірки "Він"єтки фламенко"
Café cantante
Lámparas de cristal
y espejos verdes.
Sobre el tablado oscuro,
la Parrala sostiene
una conversación
con la muerte.
La llama
no viene,
y la vuelve a llamar.
Las gentes
aspiran los sollozos.
Y en los espejos verdes,
largas colas de seda
se mueven.
Кафе кантанте.
Старі кришталеві лампи,
Зелені плеса дзеркал.
На чорній сцені Паррала
Заводить зі смертю розмову
Кличе, манить –
А смерть не приходить.
Мусить кликати знову і знов.
Хтось у залі зітхання придушить,
А в дзеркальних плесах зелених
Захитається спідниці шовк.
Memento
Cuando yo me muera
enterradme con mi guitarra
bajo la arena.
Cuando yo me muera,
entre los naranjos
y la hierbabuena.
Cuando yo me muera,
enterradme, si queréis,
en una veleta.
¡Cuando yo me muera!
Коли я помру
Поховайте з гітарою
Сховайте під білий річковий пісок.
Коли я помру,
То серед помаранчів
І духмяних від сонця трав...
Коли я помру,
То, як схочете,
Флюгером стану – щоб вітер чути
Коли помру!
як влучно сказано
Видаляю!