Галатея.

 

Ти ж знаєш – я все можу пробачити,

Та й не в тому річ – а просто цікаво:

Чому ти так любиш мене калічити?

Яке ти маєш на мене право?

 

Відлито форму, чеканку скінчено,

І вже не глина, а темна бронза –

Ні, я не прошу мене звеличити,

Не заступаю нікому сонця.

 

Лиш відійди, бо вже годі виправлень.

Завжди жива була – не здогадався.

Позбудься краще власних викривлень.

І власних вад – спробуй - позбався!

 

Бо не твій твір я, а твоє дзеркало.

Дивись у мене – не плач, не гнися –

Тут твою душу назавжди схоплено –

Дивись, мовчи, картайся, корися!

 

 

30.03.2009

За мною зачинились двері,
Твоїх утрат перелік повен,
Колись безмежної довіри
На друзки розлетівся човен.

Заходить сонце, день минає,
І я мину, вже не повернусь.
Нехай без мене догоряє
Вогонь холодний - твоя ревність.

Забути - вряд чи доведеться,
То ж в сни свої тебе сховаю,
Де іменем твоїм назветься,
Той, хто давно мене кохає.

Кінець епохи чи роману,
Чи власних мрій - вже неважливо.
Забула я свою оману
Й без тебе знову я щаслива.

....................................................

Ні погляду, ні слова, ні зітхання -
Мені давно уже ніхто не дзвонить.
На попіл обернулися зізнання -
Я всі спалила, ніби зайвий клопіт.

Без слуху і чуття, давно холодна
Дивлюсь на тебе ясними очима.
Я до любові більше не голодна,
Я лишила кохання за дверима.

Тепер не згадуй і не клич ніколи -
Я не почую в мовчазній гордині,
Бо не забула я твоєї школи -
Ти молишся лиш мовчазній богині.

...................................................................

Що там, куди вже не повернусь?
Чи хтось про мене ще згадає?
Така ж примарна твоя вірність?
Чи хтось від того ще страждає?

Давно чужі ми, тож не бійся -
Скажи, чим пустоту заповнив?
Де твоя радість загубилась?
Те, що хотів, чи все вже сповнив?

Я ключ від дому повернула,
Але не верну твого серця,
Як каравела потонула,
Із глибини біль знов озветься.

Я тому не перешкоджаю,
Бо біль - життя ознака вірна.
Тож ще про себе нагадаю
Дощем, що стукає у вікна,

Весняним вечором бузковим,
Короткими ночами червня,
Настояним на спеці ромом
І кров’ю власною, напевне,

Бо так давно вона змішалась
Колись з твоєю, що несила
Розлити нарізно по венах -
Старе вино - по старих міхах,

А треба, певне, дуже треба,
Бо ним сп’яніли ми обоє.
Старе вино - в глибокий погріб,
А пити - нове, тільки нове!

Итак, Вы оказывается Миледи

она же Анна Бейль, леди Винтер, графиня де Ла Фер...Вы живое подтверждение того, что красота — страшная сила. Силой своего очарования Вы способны погубить. И не гнушаетесь использовать эту силу в своих корыстных целях, чтобы возвысится. Коварная дьяволица, умная, изворотливая, безжалостная. И все же Ваше мастерство шпиона и интригантки восхищает. Именно таких людей Ф. Ницше называл "сверхлюдьми", достигающими власти любой ценой.

Пройти тест

От-от закінчиться моє літо,
Не залишивши губам і пилу.
Піде від мене блукати світом,
Шукати нову кохану-милу.

А ми ж з тобою - так довго разом...
А ми ж з тобою - щасливі були...
Я не заплачу, хоч ти - зараза,
Гаразд - проїхали, усе забули.

Що було моє - не моє більше.
Ой, літо, літо, ти - як хвороба:
Почнешся з того, що хтось оближе,
А закінчишся - й бувай здорова.

31.08.2008

Любі друзі, чи не має хтось з вас бажання взяти кошеня? Наразі є двоє волохатих  "хлопців" - сірий і чорний. Кльові, пухнасті, вже все їдять. Мають хорошу спадковість - їх мама й бабця лапають все, що рухається: мишей, щурів, кротів і т.д. Один з них вже тиждень живе в мене в квартирі - чемно користується туалетом і нічого не роздер і не розбив. Якщо раптом надумаєте брати - віддам задурно й кавою пригощу. Візьміть, а я вам свої фотки в бодіарті викладу. ;))

Давно нічого не постила, та незважаючи на це - дещо писала. Віддаю на ваш,  сподіваюсь дружній,  суд.

Post factum.

Я плакала, ледве зачувши цей голос.

Він був оксамит, шоколад, кава-ром.

Недавно зустріла – ніщо не озвалось,

Не нагадало, що нам обом

Боліло нестрепно й горлянку стискало

Якесь почуття – чи провина, чи жаль.

Лиш попіл лишився,

Лиш згадка зосталась

Про димну кав»ярню, де бився кришталь

На стрази Сваровськи,

На сльози й потьоки

Горілки чи крові

З розтягнутих вен.

Нам було кайфово

Від болю й любові,

Але все минуло,

Лишився лиш тлін

Від днів нескінченних,

Від ранків похмілля,

Ночей в розрив серця,

Й чекання, і мрій.

Подивлюся в очі, забуду навіки

І навіть подумаю,

Що став товстий,

Бо всю свою вроду забрала з собою,

І всю свою юність і пристрасті чар

Тобі не залишу –

Так змучений воїн

Свій меч забирає

Нанесши удар.

 

18.07.2008

 

Зошит.

Ця ніжність, всотана папером

І непромовлені думки

Багато важать на терезах

Моєї долі і душі.

 

Старенький зошит (ще зі школи),

Де незакінчений конспект,

І на полях принцес голови

Танцюють дивний мінует.

 

Все впереміжку – сльози, шмарклі,

Таблиці, вправи, віщі сни –

У зошитах живуть примари

Такої давньої весни.

 

18.07.2008

 
Стара відьма.

В дім старої відьми

Сонце не загляне,

І гілки сплелися

В темному садку,

Де примари ходять,

Як тумани долом,

Де росте калина

Над чиїмсь гріхом.

А стара та відьма

Сяде на порозі,

Хустку поправляє

І пасе курей.

Син вже не озветься,

Онуки не дзвонять,

Чорний смуток мовчки

Прийде до дверей.

 

18.07.2008

Вибачай - дуже очі болять - 
Вже не бачу, не можу писати.
Чи то кров чи то сльози на скронях киплять
Якби знати, якби ж мені знати...

Ти не з тих, хто читає поперек рядків,
Я - не з тих, хто впокоїтись здатен.
Гіркий пил на пелюстках усіх моїх слів.
Та хіба солодити їх варто?

Вирву себе із хати і кину навкіс
Через небо, і сутінки, й місто,
І сховаю жалобними пасмами кіс 
Не для тебе надіте намисто.


11.06.2008

Тяжка і довга путь до себе,
Зміїстий шлях таємних дум
Доводить до самого неба,  
Та залишає тихий сум.

Нема попутників в дорозі,
Вказівки - жодної на ній,
Коли ти падаєш невзмозі
Дійти до краю своїх мрій.

А попри втому, кров і сльози
Є нагорода самоти,
Коли лишаєш на порозі
Тих, хто не зміг з тобою йти. 

11.06.2008

Каштану квіти на асфальті
Зовсім як я - краса ж бо тлінна.
Відносять води Сарасваті
Все, що здавалося незмінним.
І ця мінливість нескінченна -
Єдина правда, що я знаю.
Непевний світ і я непевна,
А хтось від цього ще страждає...

27.05.2008

Не знаєш ти, як холодно, самотньо
і сумно
повертатися вночі
одній в пустий готельний номер,
змивати сльози під гарячим душем
і знову плакати
і подушку кусати
і сліз сліди замащувати кремом,
вдягти панчохи, сісти край вікна,
курити в темряву,
чекати,
не казитись.
чекати, що ти прийдеш
вніч чи вранці,
що будеш мій,
що прийдеш
тільки це важливо 
твоїй коханці,
особистій шльондрі...
чекання миті увіп"ялись в тіло
неначе шпильки
тільки б ти прийшов
який завгодно і коли завгодно.
стук в двері стиха, темрява, обійми,
лід застібок торкнувся шкіри,
ти ніччю і зимою пахнеш,
а я вся - жар серпневий, спека - 
тебе зігрію, обпалю, розтоплю
на білій скелі ліжка
й потечуть, 
затоплять нас обох весняні води 
і я засну нарешті
наостанок 
подумавши,
що знов перемогла.
кого і в чому? 
не скажу ніколи,
тим більше, що насправді хочу спати,
ніяк інакше - на твоїм плечі,
так солодко, як сплять лиш переможці.

08.04.2008

Якщо мене залишиш ти - помру.
І не тому, що вже несила жити - 
Хто сон такий побачив наяву
Із чаші снів не схоче більше пити.

Мій янголе, ти - пісня із пісень.
Ти - безкрай неможливого кохання.
Ти - сонце в найясніший літній день.
Ти - моя сповідь, та без покаяння.

Ти - все, на що мені бракує слів.
Не висловлю ні поглядом ні рухом.
Тут блідне казка, зубожіє міф,
Бо ось та грань, де тіло стає духом.

12.05.2008

Знайшла вірш, написаний досить давно в тяжкий для мене момент.  Присвячується усім синьооким арійцям, до яких у мене певний сентимент. Отож,

 "Сині очі"

Є такі сині очі на світі,
За якими сумую без тями,
Без яких нема сил мені жити,
За якими я плачу ночами.
Я залишила їх, бо так треба,
Бо брехати - безмежно огидно
В такі очі, що кольору неба,
І брехню мою було їм видно.
Я себе запевняла - так краще,
Бо ті очі - мінливі, мов море.
Поряд з ними ставало все важче,
Завдавали вони мені болю,
Але світять і світять у душу
Сині очі. Забути хотіла,
Бо без них далі жити я мушу.
Сині очі. Я так їх любила...

Ви не повірите - я все-таки повернулась. Напевне, не чекали ;). Тим не менше, я знову тут. Після трьох з гаком місяців відсутності. Таааа, реал таки затягує. За цей час я встигла: відіспатись (це дійсно кльово), відтанцювати на звітному концерті своєї студії фламенко, подивитись, як коханий танцює на ювілейному концерті свого ансамблю сучасного танцю (був неперевершений, як завжди ;)) захистити другий диплом, пару разів побувати в Франику й один раз - у Львові, попрацювати три тижні секретаркою й три дні гостесом в Хайаті, написати якусь там кількість віршів і прочитати набагато більшу кількість книжок, таки провести додому інтернет, зробити ремонт в кімнаті, застудитися, подумати над сенсом життя, накупити шмаття й взуття й таке інше.  А ще встигла заскучити за жж. Наразі сиджу вдома, лікую застуду, бавлюсь в Героїв V і дуркую. 
Наслідки вищеописаного способу життя невтішні - навіть думка про постійну роботу, офіс, режим "з 9 до 18" вганяє в депресію. Попередня професійна діяльність згадується як страшний сон. Плани на майбутне - туманні. Рідні, близькі й оточуючі тихо (а іноді й вголос) мені дивуються. А на мене напав пофігізм, еготизм і посилилась схильність до рефлексій. Звідкість взялась упевненість, що все буде добре, що життя - прекрасне й що тільки я можу вирішувати, як мені далі жити й що робити. 
Перечитувала написані за час відсутності в жж вірші, хотіла щось викласти, але чомусь все здається занадто інтимним і банальним водночас.  
А ще в мене на дачі зацвіли тюльпани. Мама зрізала з десяток і привезла додому. Тепер вони стоять у вазі й моя кішка розсуває їх стебла мордочкою щоб попити води, бо вода з вази з квітами для неї - найсмачніша. :)

Про все детально напишу згодом. А поки що цьом і felisissima notte.

А мене звільняють - ги. І компенсацію зажимають - що його робити?

      

Кицька Нікі з Косова. Мале відчайдушне звірятко. Любить гратись з капцями й стрибати по сходах. Зараз, мабуть, вже велике виросло - давно не бачились. 



Страшний зубатий пес - живе десь біля озера Світязь. Теж, мабуть, великий вже виріс.



А це вже моя найтерплячіша й найлагідніша в світі кицька - янгол з вусами й хвостом на ймення Ксюха (ну, і я, звичайно - притусувалась).

 

 

TrustFlow II results for dariva

• dzyubenko (200 - 250)
• efandy, murzylka, dzyndra_museum (400 - 450)
• valcury (450 - 500)
• banderivka (500 - 550)
• folioua (550 - 600)
• acid_kafka, ler_la, 3level, ghrzzd (600 - 650)
• ushkal_jr (650 - 700)
• vaxo, tsvibak, artie_azh, koroboro, te34 (700 - 750)
• ruda_ganna, a_stelmah (750 - 800)
• tiera_prais, barabolka, trubachov (800 - 850)
• mudry, youcreateworlds, dr_sushnjak, scessia (850 - 900)
• grycja, pinguiarium, ferike, diversey_ua, vladik_kohne, shuvalova (900 - 950)
• katrusyk, trina_ka, maksymus, e_n_o_t, instytutka, olehkots, schpop, drunk_flover, razora_s, yuliatko, e_grishkovets (950 - 1000)
• gal4enja, dapashlivy, jabogdan, bndr_ndrj, puvo, oldo, cytrusova, chapeye (1000 - 1050)
• sokyra, ukr6, andriyko, tarakuta, ptaxa, nash_petya, laskavy, olkash, silverandglass, olesberezhny, ledilid, dali_bude (1050 - 1100)
• zo_zo, slavinska, guzj, rozmaita (1100 - 1150)
• revelation_cane, semenchuk, titka_vitka, ua_pseudo, photus, joobilie, tetty, yusmal, svitovyda (1150 - 1200)
• eagle_x, khadanovich, mentbuster, cheesy152003, mbgete, sheliazhenko, inozzemka, iriska_te_ua, green_carrot, olha_klipkova (1200 - 1250)
• stanislav_ab, yuryzavadsky, poguljanka, darkpoisones, _haos_, cytadel, arrianrhod, perkalaba_real (1250 - 1300)
• radomska, irokezz, kruger_vano, beregite_lliss, samokhin_ihor, peresvit (1300 - 1350)

 А в мене радість - готова моя сукня, червона-червона, гарна-гарна. Сьогодні забираю її від кравчині. :)

Сьогодні повернулася з Франика - на відміну від всіх попередніх відвідин була  дуже чемною дівчинкою, тому трохи засумувала й застудилась. 
Давно не заходила в жж, тому зараз користаюся нагодою й вітаю всіх зі святами - нехай з Новим роком у всіх нас з"явиться щось нове, хороше, сяюче, зоряне, омріяне... 

"Щастя для всіх, багато й щоб ніхто не пішов ображений." 
                                              ("Пікнік на узбіччі" брати Стругацькі)